Виховання дитини – три прості правила

Виховання дитини – три прості правила

Виховання дитини досить непростий, але цікавий процес. Мабуть всім батькам доводилося неодноразово зустрічатися із капризами своїх чад: хтось із них вимагає нову ляльку Барбі, крутого автомобіля чи літака на радіоуправлінні, сучасний гаджет, інший – починає плакати на будь-яку відмову у купівлі шоколадки, а третій, у віці 5 років все ще відмовляється спати в окремому ліжку без мами або тата. Звичайно, більшість батьків звинувачують у «всіх бідах» дитину, нібито у всьому винний дитячий характер, «дурні гени», успадковані від родичів. Проте, вже давно доведено той факт, що ставлення дитини до батьків, її поведінка з батьками, манера розмови і тон залежать лише від методів виховання дитини.
Зазвичай, існує три методи виховання дитини.
Перший метод полягає у неспроможності батьків дозволити дитині те, чого вона хоче (не залежить від волі батьків), або ж навмисна заборона певної діяльності чи покупки певних речей, з метою «щоб не відчувала себе кращою, від інших» (метод залежить саме від волі батьків). Звичайно, існують і декілька варіантів поведінки дитини за таких умов виховання.
Один із варіантів – дитина, у свої роки – за нерозумінням причин, чому саме батьки відмовляють у покупці нової іграшки, буде постійно плакати, влаштовувати істерики, не виконувати ті вказівки, про які просять батьки. Це є варіант «дитячої помсти»: ти не купуєш, не робиш щось, для мене – я відмовляюся виконувати щось для тебе.
Інший варіант поведінки дитини у випадку, коли батьки не можуть дозволити дитині щось робити або купувати, – це замкненість дитини у собі. Нерідко, така дитина може вирости невпевненою у собі, закомплексованою, неадаптованою до суспільства.
В обох випадках виходом із ситуації, назвемо її «заборона», є пояснення дітям причин усіх свої дій. Дитина лише з віком переосмислить усі ті батьківські слова, проте вона буде розуміти їхні вчинки.
У випадку, коли діти, у методі «заборона», починають наполегливо про щось просити або навіть вимагати, не потрібно ігнорувати дитину, підвищувати голос або ж кричати. Потрібно спокійно пояснити те, що «щось» неможна робити зараз, але з часом обов’язково буде дозволено.
Дитина змалечку повинна відчувати себе повноцінним членом родини і суспільства, тому з нею потрібно як можна більше говорити.
Наступний варіант виховання дитини назвемо «зайнятість». Він полягає у тому, що обоє з батьків, або хтось один із них, занадто багато, як вважає дитина, працює і зовсім не приділяє їй уваги. Часто дитячі капризи, пов’язані із такою проблемою, сходяться у точці «ви мене не любите», «я нікому не потрібен», пізніше – «я піду з дому» і т.д. Часто батьки, загладжуючи свою провину, замість того, щоб приділити увагу дитині та відвідати дитячий розважальний центр чи відкритий ігровий майданчик, купують їй різні іграшки, шоколадки, дарують постійно якісь подарунки. Проте, чим довше батьки будуть щось дарувати, тим більше дитина буде чогось вимагати. Щоб ваше чадо не капризувало, потрібно зовсім небагато у даному випадку: намагатися виділяти для нього час: дві години щодня, вихідні, суботні прогулянки парком чи недільні відвідини кінотеатру. Варто пам’ятати, що саме «недолюблена дитина» може ставитися жорстоко до навколишнього світу, мати безліч страхів.
Деколи дитячі капризи не залежать від виховання дитини батьками, адже незалежно від батьків та їх виховання дитини, таке проявляються у кожної другої дитини. Назвемо його «як усі». У цьому випадку дитячі капризи пов’язані з найбанальнішими проблемами, які зникають з віком. Такі капризи, як «боюсь темряви», «не піду до садочка», «не буду слухати казку», «не буду вчитися читати», «не буду їсти кашу», «купи-купи-купи», «не приберу іграшки», «хочу мультики» і т.п., зустрічаються у більшості родин. Головне, що потрібно пам’ятати, коли дитина починає капризувати, дитину не можна принижувати та підвищувати голос. Звичайно, стриматися важко, проте саме спокійний тон допоможе заспокоїти чадо. Батьки повинні розуміти, дитина капризує, чи дійсно потребує чогось.
Найголовніші правила правильного виховання прості: не варто підвищувати голос на дитину, принижувати її, варто розуміти різницю між дитячими примхами та потребами, ставати час від часу на місце дитини і дивитися на світ її очима, говорити із дитиною на рівні дорослого, не говорити слова «ні» та «не можна», не обґрунтувавши їх, «цяцькатися» із дитиною та обов’язково буди гарним взірцем для дитини. Гарним батькам потрібно пам’ятати, що дитячі капризи залежать від їхнього виховання.

Автор: <tania_kozlovska(at)ukr.net>

Про Песик Гавчик

Песик Гавчик - це Ваш надійний помічник. Веб-портал "Дитяий довідник Львова" - це його улюблене місце для проведення вільного часу. Йому дужеподобається спілкуватись з Вами. Чим більше він спілкується з людьми, тим більше він вбирає в себе людського і, хто зна, може колись перетвориться на людину...